Роль фторидів в профілактиці карієсу зубів:
механізм дії, ефективність і безпечність (огляд літератури)

Е.М.Кузьміна1, І.Н.Кузьміна1, А.В.Лапатіна1, Т.А.Смірнова2
  1. Кафедра профілактики та комунальної стоматології
  2. Лабораторія профілактики стоматологічних захворювань НДМСІ, МДМСУ ім. А.І.Євдокимова
Завантажити статтю

Резюме
У статті представлений механізм протикаріозної дії фторидів, розглянута ефективність застосування різних фторидвмісних засобів. Фторидпрофілактика визнана найбільш ефективним з доступних методів профілактики карієсу зубів у дітей і дорослих, а регулярне застосування профілактичних концентрацій фториду – безпечним для здоров’я.
Ключові слова: фторид, карієс зубів, профілактика.

На сьогодні карієс зубів займає провідну позицію в структурі стоматологічної захворюваності дитячого та дорослого населення Росії. За даними національного епідеміологічного стоматологічного обстеження населення (2008), лише 27% 12-річних дітей не мають карієсу зубів, середнє значення індексу КПВ у цьому віці дорівнює 2,51, а поширеність цього ураження серед дорослих досягає 99-100% [8].

В той же час, в ряді європейських країн за останні десятиліття інтенсивність карієсу у віковій групі 12 років, яка визнана ВООЗ ключовою для оцінки стану твердих тканин зубів на популяційному рівні, знизилася в 1,5-3 рази [18,23,41]. Так, у Німеччині, згідно з даними епідеміологічного обстеження (2005), 70% дітей цього віку мають інтактні зуби, а середнє значення індексу КПВ дорівнює 0,7 [54].

Багаторічний досвід впровадження карієспрофілактичних комунальних програм показав, що дуже важко змінити звички харчування людей і моделі догляду за ротовою порожниною, практично неможливо усунути вплив соціально-економічних та багатьох біологічних факторів. У зв’язку з цим, для поліпшення здоров’я ротової порожнини, визнаного важливою складовою загального здоров’я людини і, внаслідок цього, якості життя населення, необхідно знаходити прості, доступні і ефективні методи, серед яких – адекватне застосування фторидвмісних засобів.

Вивчення профілактичної дії іонів фтору триває вже протягом 70 років. За цей час був накопичений величезний науковий і практичний досвід, вивчені віддалені результати на популяційному рівні. Ремінералізуючий і протикаріозний ефект фторидів підтверджений численними рандомізованими клінічними дослідженнями, що мають вищий рівень наукової доказовості [40].

Перспективи розвитку цього напрямку залежать від діяльності громадської охорони здоров’я, визначення способів оптимальної доставки вільних іонів фтору, їх затримки в порожнині рота з мінімумом заковтування всередину і ризиків для здоров’я [26,15]. Для досягнення максимального ефекту від використання фторидвмісних засобів необхідно знання особливостей метаболізму і механізмів дії фториду для профілактики карієсу зубів.

Розподіл фториду в організмі
Іони фтору (фториди) надходять в організм людини, в основному, з питною водою, однак існують і інші джерела, серед яких харчові продукти, ліки, засоби гігієни ротової порожнини [10].

Після всмоктування фториди переходять в плазму крові, потім – у тканини організму. Сполуки фтору мають спорідненість з мінералами, з яких побудовані кістки і зуби: 99% іонів фтору, що містяться в організмі людини, знаходиться в кістках скелета, що може служити біомаркером надходження цієї речовини [34]. Їх концентрація залежить від кількості і тривалості надходження, а також швидкості метаболізму кісткової тканини, де вміст фториду з віком зазвичай підвищується.

Накопичення іонів фтору відбувається переважно в ділянках, де є контакт з циркулюючими рідинами (наприклад, в поверхневих шарах емалі або в дентині, прилеглому до пульпи). Концентрація фториду значно вище в області ріжучого краю і горбів жувальної поверхні зубів, що пояснюється більш тривалою мінералізацією цих ділянок, в порівнянні з пришийковою областю та фісурами. Для тимчасових зубів характерна нижча концентрація фториду, ніж для постійних.

У нестимульованій змішаній слині визначаються слідові концентрації фториду (1 мкмоль/л або 0,019 ppm), що відповідає приблизно 1/50 оптимального значення фториду в питній воді (1 ppm). У стимульованій слині вміст фториду є трохи вищим – від 0,5 до 5 мкмоль/л (0,01-0,1 ppm).

У зубному нальоті концентрація фториду досить висока — від 4 до 50-60 ppm. У рідкій фазі нальоту може міститися в 10 разів більше фториду, ніж в слині. Здавалося б, зубний наліт може бути резервуаром фториду, однак його негативний вплив на емаль є набагато вищим, тому для попередження виникнення стоматологічних захворювань є необхідним його ретельне видалення.

Механізми протикаріозної дії фториду
Фторид впливає на емаль зубів протягом усього життя людини. Найбільш інтенсивно процес накопичення фториду в тканинах зуба відбувається під час формування коронки і в період мінералізації в перші роки після прорізування [5].

Надходження оптимальних доз фториду в організм дитини до прорізування зубів сприяє підвищенню резистентності емалі до дії кислот внаслідок:

  • збільшення розміру кристалів гідроксиапатиту;
  • заміщення гідроксильних груп гідроксиапатиту на іони фтору з утворенням кристалів фторапатиту;
  • зниження вмісту карбонатів в емалі;
  • формування менш глибоких і ширших фісур [7].

Протягом багатьох років вважали, що саме до прорізування зубів виявляється основний карієспрофілактичний ефект фторидів. Однак зараз стало ясно, що навіть при вживанні води з оптимальною кількістю фториду дуже важливим є його місцевий вплив на оточення зуба.

Ще в 1970 р. дослідники, які вивчали наслідки припинення контрольованого фторування питної води, дійшли висновку, що протикаріозний ефект зберігається до тих пір, поки триває контакт фториду з поверхнею зубів, і поступово згасає при його відсутності [37].

Таким чином, згідно сучасним уявленням, карієстатичний ефект фториду проявляється після прорізування зубів. Для його досягнення є необхідним періодичне або постійне оновлення вмісту фториду в емалі, яке досягається шляхом регулярного застосування місцевих фторидвмісних засобів.

При їх використанні іони фтору зв’язуються з іонами кальцію, що знаходяться в слині, з утворенням кристалів фториду кальцію (CaF2), на поверхні яких адсорбуються гідрофосфат-аніони (HPO42-), збільшуючи їх стабільність. Зниження рН призводить до зменшення концентрації гідрофосфат-аніонів, і іони фтору вивільнюються в навколишнє середовище – зубний наліт, слину або апатит емалі. Таким чином, фторид кальцію розглядається як депо фториду в нейтральному діапазоні рН середовища і основний постачальник вільних фторид-іонів – при його зниженні [29,52,56].

Хоча відкладення фториду кальцію мають низьку твердість і схильні до стирання, після видалення поверхневого шару залишкова концентрація фториду на поверхні емалі є майже на 20% вищою, ніж до застосування фторидвмісних засобів [32].

Ефективними заходами з посилення відкладення фториду кальцію є знижена величина рН застосовуваного засоби гігієни порожнини рота, підвищена концентрація в ньому іонів F- — і пролонгований час впливу [25].

У присутності фториду сповільнюється процес демінералізації і прискорюється ремінералізація емалі. Якщо значення рН на поверхні зуба є вищим 4,5, рідина біоплівки перенасичена по відношенню до фторапатиту, і це сприяє повторному осадженню мінералів в емаль [21]. У присутності фторид-іонів підвищується біодоступність іонів кальцію і фосфатів для відновлення вогнищ демінералізації емалі [59].

Протикаріозна дія місцевих фторидвмісних засобів також обумовлена їх впливом на метаболізм карієсогенних бактерій.

Іони фтору інгібують транспорт глюкози в клітини патогенних бактерій, порушують утворення позаклітинних полісахаридів, що формують матрицю зубного нальоту, знижують кількість ферментів, що беруть участь в утворенні органічних кислот.

Результати лабораторних досліджень продемонстрували, що вплив розчином, що містить 1000 ppm фториду, протягом 6-7 хвилин відновлює рН біоплівки на поверхні пластин гідроксиапатиту, попередньо оброблених 2% розчином сахарози [14].

Збільшення транспорту фториду в біоплівку, внаслідок підвищення швидкості слиновиділення або полоскання ротової порожнини, може значно посилювати протикаріозний ефект фторидів в тих ділянках зубного ряду, де повне механічне видалення нальоту представляє труднощі [61]. Концентрація фториду в біоплівці через 1 годину після чищення зубів досягає 6,5 ммоль/кг, однак через 12 годин вона знижується приблизно на 50% [49].

У зв’язку з цим, вкрай важливим є щоденне надходження профілактичних концентрацій фториду в ротову порожнину для підтримки його постійного рівня в середовищі, що оточує зуб [60,15].

Ефективність застосування різних методів фторидпрофілактики карієсу зубів
Відкриття можливості використання сполук фтору для профілактики стоматологічних захворювань протягом всього життя людини стало справжнім проривом в охороні здоров’я. На сьогоднішній день застосовують системні (ендогенні) і місцеві (екзогенні) методи введення фторидів.

Основною метою застосування системних методів (фторування води, кухонної солі, молока, прийому фторидвмісних таблеток) є введення в організм оптимальної кількості іонів фтору в період формування емалі.

Одним з основних показань до впровадження ендогенних методів використання фториду є його низька концентрація в питній воді природних вододжерел.

Зокрема, Європейською академією дитячої стоматології (EAPD) рекомендовані добові дози фторидвмісних добавок для профілактики карієсу зубів у дітей, що проживають в районах з дуже низьким вмістом фториду в питній воді: у віці від 3 місяців до 3 років – 0,25 мг F-, від 3 до 6 років – 0,5 мг F-, старше 6 років – 1 мг F- [48].

При низькій вартості системні методи фторидпрофілактики, що забезпечують досить високий протикаріозний ефект (40-60%), найбільш вигідно використовувати в регіонах з недостатнім соціально-економічним рівнем і обмеженим доступом до стоматологічної допомоги, які сприяють підвищенню ризику виникнення карієсу зубів серед населення [19].

Серед існуючих системних методів фторидпрофілакти найбільш вигідними і дешевими є фторування питної води і солі [36,43].

Альтернативним методом профілактики карієсу зубів у дітей є фторування молока. Кальцій і фосфати містяться в молоці у вигляді органічних і неорганічних сполук, а також в колоїдальній формі, що грає важливу роль в ремінералізації емалі зубів [38,51].

Існує думка, що протикаріозний ефект залежить не стільки від кількості фториду, що надходить в шлунково-кишковий тракт, скільки від безпосереднього його контакту з емаллю зубів, що обумовлює ефективність використання фторидвмісних препаратів у вигляді жувальних пастилок і таблеток [57].

Однак є ряд факторів, що обмежують застосування системних методів фторидпрофілактики. Це організаційні, технічні та фінансові труднощі на етапі впровадження; труднощі дотримання точного індивідуального дозування при використанні фторованих харчових продуктів [9].

У зв’язку з цим, в даний час найбільші перспективи для профілактики карієсу зубів у дітей і дорослих на комунальному рівні представляє використання місцевих фторидвмісних засобів, насамперед, зубних паст.

Фторидвмісні зубні пасти існують на ринку вже більше 50 років і визнані наймасовішим засобом профілактики карієсу зубів. Їх повсюдне використання призвело до значного зниження інтенсивності карієсу зубів на популяційному рівні в багатьох країнах [8,11,17,35].

Оцінці ефективності фторидвмісних зубних паст було присвячено понад 370 рандомізованих клінічних досліджень (РКД), в яких брали участь 136 451 дітей. Систематизація отриманих результатів дозволила зробити висновок, що протикаріозна ефективність фторидвмісних зубних паст варіює від 23 до 36%, при цьому достовірність отриманих даних відповідає вищому рівню за критеріями доказової медицини [39]. Висока ефективність фторидвмісних зубних паст для профілактики карієсу зубів підтверджена і численними дослідженнями, проведеними в Росії і країнах СНД [11,13].

Важливим питанням є визначення дози фториду, необхідного для досягнення максимальної ефективності пасти.

Більшість дослідників сходяться на думці, що збільшення концентрації фториду підсилює ремінералізуючу дію фторидвмісних засобів гігієни. Тому дискутабельним залишається питання про ефективну і безпечну концентрації фториду в складі дитячих зубних паст.

В даний час існує думка про необґрунтованість використання дитячих зубних паст з низьким вмістом фториду (500 ppm), які раніше вважали за доцільне застосовувати у дітей до 6 років, в зв’язку з їх недостатньою ефективністю [46]. У зв’язку з цим, відзначається тенденція до підвищення норм вмісту фториду в зубних пастах для вікової групи від 2 до 6 років до 1000 ppm з одночасною рекомендацією значно знизити кількість використовуваної пасти для одноразового чищення зубів у дітей [24].

Ефективність фторидвмісних зубних паст підвищується при їх спільному використанні з фторидвмісними ополіскувачами [20]. При їх регулярному використанні сповільнюється утворення зубного нальоту, поліпшується гігієнічний стан порожнини рота [12]. Для щоденного застосування рекомендується використовувати розчини з концентрацією іонів фтору 225 ppm (0,05%).

Було виявлено, що виділення іонів фтору із ополіскувачів багаторазово перевершує подібний ефект у зубних паст. Отримані результати дозволяють припустити, що застосування фторидвмісних ополіскувачів з низькою концентрацією фторид-іона підсилює карієсстатичну дію зубних паст, що обумовлює доцільність їх щоденного застосування після чищення зубів [6].

Пацієнтам з високим ризиком виникнення карієсу зубів рекомендується періодичне застосування професійних фторидвмісних засобів, фторидвмісних лаків і гелів.

Воно є найбільш виправданим у вагітних жінок, дітей раннього віку з карієсом, в період прорізування постійних зубів, при ортодонтичному лікуванні з використанням незнімних апаратів, у осіб з множинним карієсом і вогнищами демінералізації емалі, у літніх людей (для профілактики карієсу кореня).

Покриття зубів фторидвмісним лаком сприяє надходженню в емаль великої кількості іонів фтору, які вивільняються поступово, підтримуючи низьку концентрацію в середовищі, що оточує зуб [53]. При його впливі відбувається утворення більш міцного і менш розчинного в кислотах апатиту [50], а після завершення курсу аплікацій фторлака підвищений вміст фториду в емалі зберігається протягом 2 років [55].

Професійним фторидвмісним засобом, протикаріозний ефект якого був доведений в ході рандомізованих клінічних досліджень, є стоматологічний лак Colgate Duraphat (22600 ppm F-). Одна з переваг даного препарату – здатність швидко тверднути при контакті зі слиною, закріплюючи фторид на поверхні емалі і мінімізуючи ризик заковтування. Перед його застосуванням не вимагається проведення професійної гігієни ротової порожнини і висушування поверхні зубів.

Проведений мета-аналіз показав, що використання даного препарату сприяє редукції приросту інтенсивності карієсу тимчасових і постійних зубів на 46% і 33% відповідно, при цьому протикаріозна ефективність особливо виражена у пацієнтів з високим ризиком розвитку карієсу [55]. Застосування лаку Colgate Duraphat також сприяло зменшенню приросту карієсу жувальних поверхонь перших постійних молярів на 38% [30] і апроксимальних поверхонь зубів – на 60% [16].

Необхідно відзначити, що, незалежно від застосовуваного методу використання фторидвмісних засобів (професійного чи самостійного), при регулярному надходженні іонів фтору в організм дорослих щорічно відбувається достовірне зниження карієсу на поверхнях коронки і кореня на 0,29 і 0,22 відповідно [28]. Це свідчить про ефективність використання сполук фтору не лише у дітей, але і у дорослих різного віку.

Безпечність застосування фторидів
Питання безпеки застосування фторидів для здоров’я людини аж до теперішнього часу широко обговорюються громадськістю та фахівцями.

Дійсно, в списку шкідливих речовин фтор відноситься до I класу небезпеки при підвищеному його вмісті в ґрунті і до II класу — у воді. Забруднення навколишнього середовища іонами фтору може відбуватися внаслідок викидів пилу при виробництві алюмінію і фосфатних добрив, попелу при спалюванні вугілля, вулканічного пилу.

Противники використання сполук фтору в профілактичних цілях говорять про можливість розвитку онкологічних захворювань, пов’язаних із застосуванням не лише системних, але й місцевих методів. Чи має подібна точка зору наукове обґрунтування?

Безпечною з токсикологічної точки зору і адекватною для досягнення профілактичного протикаріозного ефекту для дорослих вважається доза в межах від 1,5 до 4 мг на добу [58].

Спеціальні наукові дослідження, проведені на підставі принципів доказової медицини, не підтвердили впливу профілактичних доз фторидів на розвиток новоутворень, остеопорозу, переломів кісток, ендокринних змін та інших несприятливих наслідків у дітей і дорослих [47].

Численні дослідження не виявили взаємозв’язку між ризиком появи остеосаркоми і споживанням фторованої питної води [27,44,45]. Відсутні достовірні відмінності в рівні фториду в кістках у хворих з остеосаркомою і у пацієнтів з іншими видами пухлин [34]. Крім того, не виявлено взаємозв’язку між рівнем фториду в кістках і ризиком розвитку остеосаркоми.

У ході клінічних та цитологічних досліджень не було виявлено пошкодження або зміни епітелію слизової оболонки ротової порожнини і ясен після багаторазових аплікацій гелів, що містять фторид натрію і амінофторид [33].

Найбільш поширеним ускладненням, що виникає при вживанні води з підвищеним вмістом фториду в період формування зубів, є флюороз – захворювання, що розвивається при регулярному надходженні в організм підвищених доз фториду.

Згідно з існуючими уявленнями, високі концентрації фториду справляють токсичну дію на амелобласти, що тягне за собою їх дегенерацію і призводить до призупинення розвитку емалевих призм. Ступінь тяжкості цього захворювання знаходиться в прямій залежності від концентрації фториду у воді [2].

Слабкі форми флюорозу зубів можуть спостерігатися при вживанні питної води, що містить 1,2-1,5 мг/л фториду. Збільшення концентрації фториду у воді більше 2 мг/л призводить до зростання поширеності флюорозу до 80%. У населення районів з дуже високим вмістом фториду у вододжерелах (від 6 до 15 мг/л) поширеність флюорозу зубів досягає 100%, причому переважають його важкі форми; у дітей часто спостерігаються порушення розвитку і мінералізації кісток, у дорослих – остеосклероз [1].

У США, де поширеним методом профілактики карієсу зубів є фторування води, досить часто зустрічаються слабкі форми флюорозу [22], які були виявлені у 26% 9-річних дітей і 19% 17-річних підлітків. При цьому середньоважку і важку форми флюорозу діагностують досить рідко – у 1,1% і 0,3% випадків відповідно [31].

Що стосується нашої країни, то при проведенні другого національного епідеміологічного стоматологічного обстеження було виявлено, що в переважній більшості (89%) населених пунктів вміст фториду в природних вододжерелах є низьким (менше 0,7 мг/л), і лише в 11% – оптимальний або підвищений (але не більше 4 мг/л). У більшості районів країни поширеність флюорозу у дітей та підлітків становить не більше 2-3%.

У населених пунктах з оптимальним і підвищеним вмістом фториду поширеність флюорозу досягає 31% -34% (рис.1), при цьому переважають дуже слабкі і слабкі форми ураження, які проявляються у вигляді незначного косметичного дефекту і не завдають шкоди стоматологічному здоров’ю. Флюороз середньої тяжкості зустрічається у 6-7% дітей, а важкий ступінь захворювання – лише в 2% випадків [8].

the-role-of-fluoride-1
Рис.1. Поширеність флюорозу зубів серед 12-річних дітей в РФ

 

Навпаки, інтенсивність карієсу зубів знаходиться в зворотній залежності від вмісту фториду в питній воді. Так, середня величина індексу КПВ (5,04) у дітей 6 років у населених пунктах РФ з низьким вмістом фториду у воді є майже в 1,5 рази вищою, ніж при оптимальній або підвищеній його концентрації (3,49). Аналогічна тенденція виявлена і для постійних зубів, що особливо виражено у дітей та підлітків (рис.2).

the-role-of-fluoride-2
Рис.2. Середня інтенсивність карієсу постійних зубів в районах з різним вмістом фториду в питній воді

 

Існує думка, що ризик розвитку флюорозу підвищується при використанні фторидвмісних препаратів у дітей раннього віку.

Щоденне надходження в організм дитини віком від 0 до 36 місяців 0,04 мг F-/кг ваги або менш обумовлює відносно низький ризик розвитку флюорозу (12,9% — на верхніх різцях і 6,8% — на перших молярах). При прийомі 0,04-0,06 мг F-/кг маси тіла цей показник достовірно підвищується до 23 і 14,5%, а добове споживання більше 0,06 мг/кг фториду збільшує ризик розвитку флюорозу на верхніх різцях і перших молярах до 38 і 32,4% відповідно [30].

У той же час було виявлено, що у дітей, які проживають в районі з оптимальним вмістом фториду у воді, кількість фторидів, що надходить в організм з їжею і фторидвмісними зубними пастами, не справляє впливу на розвиток флюорозу [42]. Воно було приблизно однаковим у дітей з інтактними зубами і у їхніх однолітків, що мають ознаки цього захворювання.

Згідно з сучасними уявленнями, одним із дієвих заходів профілактики флюорозу є моніторинг добового надходження фторидів в організм дітей в період формування зубів. В ході досліджень було встановлено зв’язок показників добової екскреції фториду з сечею і активності каріозного процесу [4]. У дітей з високою інтенсивністю карієсу кількість виведеного з організму фториду було майже на 20% вище, ніж у їхніх однолітків з інтактними зубами, що обумовлює важливість індивідуального дозування фторвмісних препаратів.

Для досягнення максимальної ефективності і безпеки при застосуванні фторидів необхідно:

  • знати концентрацію фториду в питній воді: в районах, де вона нижче оптимальної, є можливим використання фторидвмісних добавок, тоді як при вмісті фториду у воді більше 2 мг/л є необхідним використання дітьми альтернативних вододжерел;
  • застосовувати фториди регулярно в малих концентраціях (чищення зубів двічі на день фторидвмісною пастою);
  • дітям молодше 6 років при одноразовому чищенні зубів використовувати не більше горошини (0,25 г) фторидвмісної зубної пасти;
  • не використовувати додаткові джерела фториду (в тому числі фторидвмісні ополіскувачі) у дітей дошкільного віку без консультації зі стоматологом.

На закінчення слід зазначити, що фторидпрофілактика визнана провідними російськими і зарубіжними фахівцями в галузі стоматології найбільш ефективним з доступних методів профілактики карієсу зубів у дітей і дорослих, а регулярне застосування профілактичних концентрацій фториду — безпечним для здоров’я.


Література

  1. Акимова Т.А. Экология. – М.: ЮНИТИ, 2001.
  2. Боровский Е.В. Терапевтическая стоматология. – М.: МИА, 2009. – 747 с.
  3. Булкина Н. Аминофториды и элмекс®: органические типы соединений фтора для более эффективной профилактики кариеса. // Дентал Юг. – 2009. — №5 (65). — С.52.
  4. Давыдов Б.Н., Боринский Ю.Н., Базанова О.А. Назначение индивидуально подобранных доз фторида натрия у детей в зависимости от уровня экскреции этого микроэлемента с мочой. // Стоматология детского возраста и профилактика. – 2002. — №1-2. – С.18-19.
  5. Колесник А.Г. Системные методы профилактики кариеса зубов фторидами и безопасные границы их суточного потребления. // Новое в стоматологии. – 1994. — №2 (Спец. выпуск). – С.18-22.
  6. Кудакова Д.В. Обоснование применения местных фторидсодержащих средств в профилактике стоматологических заболеваний у 12-15-летних школьников г. Владикавказа: Автореф.дисс…канд.мед.наук / Москва, 2013. – 24 с.
  7. Кузьмина Э.М. Профилактика стоматологических заболеваний. Учебное пособие. — М., 2003. – 214 с.
  8. Кузьмина Э.М., Кузьмина И.Н., Васина С.А., Смирнова Т.А. Стоматологическая заболеваемость населения России. Состояние твердых тканей зубов. Распространенность зубочелюстных аномалий. Потребность в протезировании. / Под ред. проф.Кузьминой Э.М. — М.: МГМСУ, 2009 – 236 с.
  9. Кузьмина Э.М. Современные подходы к профилактике кариеса зубов. // Dental Forum. – 2011. – №2 (38). – С.2-8.
  10. Кузьмина Э.М., Смирнова Т.А. Роль фторидов в клинической стоматологии. Учебно-методическое пособие. – М., 2001. – 32 с.
  11. Леус П.А. Реализация коммунальных программ профилактики кариеса зубов. // Dental Forum. – 2009. – №4 (32). – С.45-48.
  12. Скорикова Л.А., Осадчая Г.Н. Профилактические мероприятия при множественном кариесе зубов. // Дентал Юг. – 2010. — №10. — С.30-32.
  13. Юдина Н.А. Комплексная оценка зубных паст по основным критериям качества: Автореф.дисс…канд.мед.наук / Минск, 2001. – 20 с.
  14. Aspiras M., Stoodley P., Nistico L. Clinical implications of power toothbrushing on fluoride delivery: effects on biofilm plaque metabolism and physiology. // Int. J. Dent. – 2010.
  15. Zero D.T., Raubertas R.F., Fu J. Fluoride concentrations in plaque, whole saliva, and ductal saliva after application of home-use topical fluorides. // J. Dent. Res. – 1992. – V.71, N11. – P.1768-1775.
  16. Zahra E.V., Vassallo P. Dental fluorosis among schoolchildren in Gozo, Malta. // Oral Health and Dental Management. – 2011. – V.10, N2. – P.93-99.
  17. Bratthall D., Hänsel-Petersson G., Sundberg H. Reasons for the caries decline: what do the experts believe? // Eur. J. Oral Sci. – 1996. – V.104, N4. – P.416-422.
  18. Casals E., Gomez A., Cuenca E. Trends in manpower and utilization of dental services in Catalonia (1991-2001). // 8th Annual Conference of the European Association of Dental Public Health: Program and abstracts. – Jyvaskyla, Finland, 2003. – P.39.
  19. Yeung C.A. A systematic review of the efficacy and safety of fluoridation. // Evid. Based Dent. – 2008. – V.9, N2. – P.39-43.
  20. Chen C.J., Ling K.S., Esa R. A school-based fluoride mouth rinsing programme in Sarawak: a 3-year field study. //Comm. Dent. Oral Epid. – 2010. – V.38, N4. – P.310-314.
  21. Cury J.A., Tenuta L.M. Enamel remineralization: controlling the caries disease or treating early caries lesions? // Braz. Oral Res. – 2009. – V.23, Suppl.1. – P.23-30.
  22. Dean H.T. Endemic fluorosis and its relation to dental caries. // Public Health Rep. – 1938. – V.53. – P.1443-1452.
  23. Demertzi A., Topitsoglou V., Muronidis S. Caries prevalence of 11.5 year-olds between 1989 and 2001 in a province of North-Eastern Greece. // Community Dent. Health. – 2006. – V.23, N3. – P.140-146.
  24. DenBesten P., Ko H.S. Fluoride levels in whole saliva of preschool children after brushing with 0.25 g (pea-sized) as compared to 1.0 g (full-brush) of a fluoride dentifrice. // Pediatr. Dent. – 1996. – V.18, N4. – P.277-280.
  25. Yamazaki H., Margolis H.C. Enhanced enamel remineralization under acidic conditions in vitro. //J. Dent. Res. – 2008. – V.87, N6. – P.569-574.
  26. Weintraub J.A., Ramos-Gomez F., Jue B. et al. Fluoride varnish efficacy in preventing early childhood caries. // J. Dent. Res. – 2006. – V.85, N2. – P.172-176.
  27. Gelberg K.H., Fitzgerald E.F., Hwang S.A., Dubrow R. // Fluoride exposure and childhood osteosarcoma: a case-control study. // Am. J. Public Health. – 1995. – V.85. – P.1678-1683.
  28. Griffin S.O., Regnier E., Griffin P.M. Effectiveness of fluoride in preventing caries in adults. // J. Dental Res. – 2007. – V.86, N5. – P.410-415.
  29. Hamilton I.R. Biochemical effects of fluoride on oral bacteria. // J. Dent. Res. – 1990. – V.69, Spec.Issue. – P. 660-667.
  30. Hong L., Levy S.M., Warren J.J. Fluoride intake levels in relation to fluorosis development in permanent maxillary central incisors and first molars.// Caries Res. – 2006. – V.40, N6. – P.494-500.
  31. Ismail A.I., Hasson H. Fluoride supplements, dental caries and fluorosis: a systematic review. // J. Am. Dent. Assoc. – 2008. – V.13, N11. – P.1457-1468.
  32. Jeng Y.-R., Lin T.-T., Wong T.-Y. Nano-mechanical properties of fluoride-treated enamel surfaces. // J. Dent. Res. – 2008. – V.87, N4. – P.381-385.
  33. Käufer HG, Rehkemper U, Lange DE. Comparative clinical and cytological studies on the local tissue toxicity of fluoride gels. // Dtsch. Zahnarztl. Z. – 1978. – V.33, N1. – P.54-57.
  34. Kim F.M., Hayes C., Williams P.L. et al. An assessment of bone fluoride and osteosarcoma. // J. Dent. Res. – 2011. – V.90, N10. – P.1171-1176.
  35. König K.G. Role of fluoride toothpastes in a caries-preventive strategy. // Caries Res. – 1993. – V.27, Suppl.1. – P.23-28.
  36. Kroon J., Van Wyk P.J. A retrospective view on the viability of water fluoridation in South Africa to prevent dental caries. // Commun. Dent. Oral Epidemiol. – 2012. — V.40, N5. – P.441-450.
  37. Lemke C.W., Doherty J.M., Arra M.C. Controlled fluoridation: the dental effects of discontinuation in Antigo, Wisconsin. // J. Am. Dent. Assoc. – 1970. – V.80, N4. – P.782-786.
  38. Ling E.R., Kon S.K., Porter J.W.G. The composition of milk and the nutritive value of its components. // In: S.K. Kon and A.T. Cowie. Milk: the mammary gland and its secretion. – Academic Press, London. – 1961. — V.2. – P.195-263.
  39. Walsh T., Worthington H.V., Glenny A.M. Fluoride toothpastes of different concentrations for preventing dental caries in children and adolescents. // Cochrane Database Syst. Rev. – 2010. — V.20, N1. — CD007868.
  40. Marinho V.C. Evidence-based effectiveness of topical fluorides. // Adv. Dent. Res. – 2008. – V.1;20 (1). – P.3-7.
  41. Markstrander P., Honkala E. The trend of dental caries between 1978 and 2005 in Tromsø, Norway.// 11th Annual Conference of the EADPH. – Prague, 2006. – P.39.
  42. Martins C.C., Paiva S.M., Lima-Arsati Y.B. Prospective study of the association between fluoride intake and dental fluorosis in permanent teeth. // Caries Res. – 2008. – V.42, N2. – P.125-133.
  43. Marthaler T.M. Increasing the public health effectiveness of fluoridated salt. // Schweiz. Monatsschr. Zahnmed. – 2005. – V.115, N9. – P.785-792.
  44. McGuire S.M., Vanable E.D., McGuire M.H., Buckwalter J.A., Douglass C.W. Is there a link between fluoridated water and osteosarcoma? // J. Am. Dent. Ass. – 1991. – V.122. – P.38-45.
  45. Moss M.E., Kanarek M.S., Anderson H.A., Hanrahan L.P., Remington P.L. Osteosarcoma, seasonality, and environmental factors in Wisconsin, 1979-1989. // Arch. Environ.Health. – 1995. – V.50. – P.235-241.
  46. Twetman S., Axelsson S., Dahlgren H. Caries-preventive effect of fluoride toothpaste: a systematic review. // Acta Odontol. Scand. – 2003. – V.61. – P.347-355.
  47. National Health and Medical Research Council (Australia). Systematic review of the efficacy and safety of fluoride, 2007.
  48. Oulis C., Raadal I., Martens L. Руководящие указания по применению фторидов у детей: документ, отражающий политику Европейской академии детской стоматологии. // Стоматология детского возраста и профилактика. – 2008. — №2(25). – С.8-12.
  49. Pessan J.P., Silva S.M.B., Lauris J.R.P. Fluoride uptake by plaque from water and from dentifrice. // J. Dent. Res. – 2008. – V.87, N5. – P.461-465.
  50. Pollard M.A. Cleaton-Jones P. Smit A. The plaque acidogenic response to carbohydrates of children from three ethnic groups in South Africa. // Int. Dent J. –1997. – V.47, N1. – P.39-44.
  51. Reynolds E.S., Rio A. Effect of casein and whey-protein solutions on caries experience and feeding patterns of the rat. // Arch. Oral. Biol. – 1984. – V.29, N11. – P.927-933.
  52. Rølla G., Ogaard B., Cruz Rde A. Topical application of fluorides on teeth. New concepts of mechanisms of interaction. // J. Clin. Periodontol. – 1993. – V.20, N2. – P.105-108.
  53. Schemehorn B.R., Wood G.D., Pfarrer A.M. Fluoride uptake from professional fluoride applications applied directly onto lesions. //J. Dent. Res. — 2008. – V.87, Spec.Issue A. – Abstr. №0897.
  54. Schiffner U., Hoffmann T., Kerschbaum T. Oral health in German children, adolescents, adults and senior citizens in 2005. // Community Dent. Health. – 2009. – V.26, N1. – P.18-22.
  55. Seppä L. Studies of fluoride varnishes in Finland. // Proc. Finn. Dent. Soc. – 1991. — V.87, N4. – P.541-547.
  56. Seppä L., Salmenkivi S., Hausen H. Salivary fluoride concentration in adults after different fluoride procedures. // Acta Odontol. Scand. – 1997. – V.55, N2. – P.84-87.
  57. Shern R.J., Driscoll W.S., Korts D.C. Enamel biopsy results of children receiving fluoride tablets. // J. Am. Dent. Assoc. – 1977. – V.95, N2. – P.310-314.
  58. Singler L., Ophang R.H., Harland B.F. Dietary fluoride intake of 15-19-year-old male adults. // J. Dent. Res. – 1985. – V.64. – P.1302-1305.
  59. Smolensky D., Chalmers J., Qian F. Calcium/fluoride efficacy in remineralization/prevention of caries progression. // J. Dent. Res. – 2007. — V.85, Spec.Issue A. – Abstr. №0256.
  60. Stephen K.W. Fluoride toothpastes, rinses, and tablets. // Adv. Dent. Res. – 1994. – V.8, N2. – P.185-189.
  61. Stoodley P., Wefel J, Gieseke A. Biofilm plaque and hydrodynamic effects on mass transfer, fluoride delivery and caries. // J. Am. Dent. Assoc. – 2008. – V.139, N9. – P.1182-1190.

Резюме

Роль фторидів в профілактиці карієсу зубів: механізм дії, ефективність і безпечність (огляд літератури)
Е. Кузьміна, І. Кузьміна, А. Лапатіна, Т.Смірнова

У статті розглядаються механізми та ефективність фториду в профілактиці карієсу зубів. Згідно з даними, він вважається найбільш ефективним і доступним методом для дітей і дорослих, а регулярне застосування профілактичних концентрацій фториду – безпечним для загального здоров’я.

Ключові слова: фторид, карієс зубів, профілактика